Рушник — одна з тих речей, які називають обов'язковими, але рідко пояснюють навіщо. Розбираємо по суті.
Традиція українська й дуже давня: рушником відзначали всі головні події життя, і останню також.
У рушника на похороні кілька ролей, і всі вони практичні, а не лише символічні.
В українській традиції рушник супроводжував людину на всіх рубежах: народження, вінчання, нова оселя. Похорон — останній із них, і тому рушник тут з'являється закономірно, а не як додаткова покупка.
Єдиного правила немає. Кількість залежить від того, скільки людей бере участь у церемонії і що прийнято у вашій родині.
У преміальний план у нас входить три рушники. В інші докладаємо на ваше прохання — заздалегідь рахувати до штуки не потрібно, краще взяти з невеликим запасом.
Зателефонуйте — скажемо, скільки рушників зазвичай беруть для вашого варіанта церемонії.
Різняться розміром і оформленням. Різниця не в якості, а в призначенні й у тому, що ближче родині.
Усі моделі з фото — у розділі одягу й текстилю. Написи на друкованих зроблені українською.
Однозначного правила немає, і тут звичаї розходяться найсильніше.
Найчастіше рушники, якими пов'язували хрест і вінок, залишаються на могилі. Ті, що роздавали учасникам, залишаються в них.
У частині регіонів рушники після церемонії передають до храму або роздають тим, хто допомагав.
Додому зазвичай не повертають. Хоча заборони немає, і родини іноді залишають один як пам'ять.
Якщо для вас це важливо, запитайте у священника вашої парафії: місцева традиція завжди точніша за загальні міркування.