РИТУАЛ PRO
РИТУАЛЬНА СЛУЖБА
Питання, на якому найчастіше губляться: вінків може бути два, а може бути двадцять, і ніхто не пояснює, скільки нормально.
Розбираємо чесно: обов'язкової кількості немає, а є логіка, за якою їх рахують.
Правила не існує. Є лише усталена практика, і вона сильно залежить від того, скільки людей прийде.
Орієнтуватися варто не на кількість, а на те, хто і від чийого імені хоче попрощатися. Вінок — це підпис, а не прикраса: важливо, щоб кожна зі сторін могла себе позначити.
Моделі та розміри — у каталозі вінків і кошиків.
Замовляє зазвичай той, хто організовує похорон, — за родину. Решта учасників нерідко просять додати вінок від них і передають гроші окремо.
Несуть вінки перед труною. У процесії першим іде хрест, за ним портрет, потім вінки, слідом труна.
Хто несе. Зазвичай чоловіки з-поміж близьких і друзів. Якщо процесія велика, тих, хто несе, може знадобитися багато — це варто продумати заздалегідь.
Якщо людей мало, частину вінків везуть транспортом і встановлюють уже на місці. Це нормально й нікого не бентежить.
Зателефонуйте — підкажемо, скільки вінків беруть для вашого варіанта церемонії, і покажемо моделі.
Різниця не в ціні й не в статусі, а в тому, де предмет перебуватиме.
За кремації вінків зазвичай беруть менше: з тілом вони не відправляються, і після церемонії їх нікуди подіти, окрім як залишити біля колумбарію або забрати.
Після поховання вінки залишають на могилі. Живі квіти кладуть прямо на горбок, штучні вінки встановлюють поруч.
Через якийсь час вони вигорають і псуються — їх прибирають під час першого ж відвідування, зазвичай до дев'ятого або сорокового дня.
За кремації вінки залишаються в залі прощання. Частина родин забирає стрічки на пам'ять, решта утилізується.
Копанням могили та оформленням місця на кладовищі ми не займаємося — це окремі організації, і ми чесно про це говоримо.